Трави нема...
Залишилась стерня.
І Я!
Омитая росою.
Останняя травинка,
Що зеленіє.
Струнка і Юна
Танцюючи з вітрами,
Говорю я з Богами
Про небо
Сонце.
І ті зорі,
Які впадуть.
І загадаєш ти бажання
Як вперше і в останнє...
Як в той останній раз,
Коли вітри вінчали нас
І сонце осліпляло
Всіх тих, хто був між нами...
Вустами та очами
Я прошепчу,
Твоє ім'я...!
Я небо!
Я падаю додолу
І сонце осліпляє мою путь
Ти не забудь...
мене.
