Блакитно зітхнула ніч. Кімнатою бродить жовта троянда...
В брунатних шпалерах, заколихані вітром, слова заплелись павутинням червоним.
Згортає зітханнями пил, пелюстками плачуть спогади вітру...
Примари далекі, скуйовджені болем, сховались в кутку штурмовинням солоним.
Твій голос печальний, Твій голос печальний
мене розбудив...
Твій голос печальний, Твій голос печальний
за мною ходив...
Зітхає, вовтузиться сон, під небом бродить срібно-блакитним...
В запечальних краях, заколихані квіти нічні дорікають мені словом твоїм холодним.
